Участь у багатьох ролях
“Всі знають мавпу, мавпа нікого не знає”, — описує Мона з Оулу. Гювярінен відіграє свою роль рушійної сили у розташуванні і проживання в сім’ї для шукачів притулку. Вона сама була домогосподаркою, створивши загальнонаціональну мережу проживання в сім’ї в 2015 році, пізніше місцеві заходи з іншими ведучими в Оулу, а також виступаючи в ролі активіста на демонстрації, співпрацюючи з владою і висвітлила багато різного на цю тему в засобах масової інформаціїюї.
“У 2015 році, коли я стала приймаючою стороною і почала організовувати проживання в сім’ї в Оулу, мережі Поселення в сім’ї ще не існувало. Були лише добровольці різних частин країни. Ми розробили операційну модель, запитуючи один одного, як і де вирішувати різні ситуації. У нас була група у Facebook, де я, наприклад, спілкувався з людьми міста Тампере. На той час вони володіли більшою інформацією, ніж я, про закони, процес надання притулку та фінансовий стан проживання в сім’ї.
Так як я живу на півночі, я навіть не бачила людей віч-на-віч. Пізніше до такої акції приєдналися більше господарів з Оулу. У національній мережі ми невдовзі зрозуміли, що певні практичні питання завжди виникають, коли незнайомець з іншої культури переїжджає додому. Початок був досить хаотичним налаштуванням і розробкою, але завжди знаходилась якась логіка для дій. Було засновано організацію підтримки, але потрібен був час, щоб налагодити роботу. Наприклад, нам дуже потрібен був договір про проживання в сім’ї, для того щоб був якийсь папірець, який би говорив нам, які обов’язки вимагаються від господаря і в якому зібрано найпоширеніші ситуації-головоломки.
У 2015 році я пішла працювати в центр прийому шукачів притулку, і на початку літа того року ми приймили в сім’ю гостя. Його переводили до приймального центру в м. Соданкюля. Ми з чоловіком знали, що це за людина, і вирішили вдома, що ми його до себе візьмемо.
На той момент ми все ще уявляли, що рішення про надання притулку будуть прийняті в розумні терміни. Спочатку наш гість жив у фургоні у нас у дворі. Ідея полягала в тому, що він проживе літо у фургоні, і тоді, ймовірно, прийде рішення про надання притулку. Ну, літо прийшло і літо пішло, але рішення не було прийнято. Стало холодно, і він переїхав до нашого дому в нашу камінну кімнату з каміном, де є власний вхід.
Зварювання
Наш гість влаштувався на роботу зварювальником, пройшовши спочатку практику в гаражі на нашому зварювальному обладнанні. Він дуже цим захопився, просто зварював і зварював. Гість потрапив у зварювальну компанію, де вперше практикувався разом з професіоналом. Він добре виконав свою роботу і досяг успіху, отримавши курси зварювання та всі необхідні дозвільні документи. Наш гість знайшов робоче місце і почав виходити на роботу. У якийсь момент наступного, 2016 року, він втомився чекати рішення про надання притулку і подав документи на отримання дозволу на проживання на підставі роботи. Тоді ж його дружина подала заяву на отримання дозволу на проживання на основі родинних зв’язків. Потім навіть це рішення затягувалося і затягувалося. Наш гість занудьгував і повернувся до Іраку, але через пару тижнів прийшло позитивне рішення. Потім вони приїхали до Фінляндії разом із дружиною, і дружина на той час була вагітна. Ми допомогли їм знайти винайняти квартиру, а потім вони почали жити якоюсь мірою своїм життям.
Досвід з поселенням в сім’ї був корисним, але важким. Наш гість був чудовим. Упертий, як і я. Спочатку він іноді намагався командувати мною вдома і виходив з грюканням у двері до друзів. Та все ж таки він зміг інтегруватися і знайти друзів. Дітям він дуже сподобався і вони багато метушилися разом.
“Всі знають мавпу, мавпа нікого не знає”
“На щастя, люди знають, як зв’язатися зі мною і питати по справах тут, на півночі. Я багато зв’язувалася з імміграційною службою. Я робила це на своїй роботі, як волонтер, опікувалася місцями проживанням у сім’ї та іншими житловими питаннями. У якийсь момент тут також відбулися великі демонстрації “Право на життя”, в яких я брала участь як фінка. Питання надання притулку широко обговорювалися, коли оскаржувалися рішення, і я всюди брала у цьому участь. В Оулу було кілька випадків, коли поліція була несправедливою, і я ходила до поліцейського відділку, щоб розяснити, що говорить закон, тож поліція також познайомилася зі мною. З ними була налагоджена добра співпраця.
Навесні 2022 року, у зв’язку з війною в Україні, місцева група мережі Проживання в сім’ї у Facebook була відновлена, і люди знайшли туди дорогу. Звідусіль в одне ціле збиралися господарі. Місцеві засоби масової інформації висвітлювали цю тему, а я давала інтерв’ю.
На даний момент я маю постійну роботу в навчальному закладі, який займається питаннями імміграції, і займаюся волонтерством в цетрі допомоги українцям (Ukraine Help Center). Я щотижня відповідаю на запитання господарів у ролі волонтера. Найчастіше запитують про спрваиб повязані з навчанням та дозволом на проживання гостей”.
Інтерв’ю: Санна Руммакко