«Валентина така особистість, що прийняти її зовсім не складно», — розповідає Піркко з Турку про свою українську однолітку, яка живе у неї вдома.
Багатоталановита Валентина – майстер ляльок-мотанок українського фольклору готує, пише і декламує вірші, танцює і створює музику співом і нотами.
Піркко описує свою гостю будинку, як людську перлину, якій вона хоче допомогти через мережі творення в новій країні, завдяки яким багато нових людей і речей прийшли у її власне життя. «Не варто ховати її ніде на горищі», – каже Піркко. Це стало зрозуміло їй, коли вона познайомившись з Валентиною, зрозуміла, наскільки вона багатопрофільна людина.
“Забери її цілком”
Після зустрічі з Валентиною в центрі допомоги українцям в Турку через компанію «Інно Україна» Піркко вголос запитала у іншого волонтера, а щоб якщо вона раптом запросить її в гості в свій дім. “Забери її цілком”, – сказав інший волонтер. Саме так і сталося в кінці, і Валентина переїхала до Піркко в будинок лише після короткого перебування у Фінляндії. Спільне їхнє прожиання триває вже трохи більше року.
В приватному будинку Піркко є місце, внеї і в минулому були друзі та власні дорослі діти зі своїми сім’ями, які проживали вдома протягом більш тривалих періодів часу. Спільне проживання в будинку стало для неї звичним з тих пір, як вона залишилася жити одна майже десять років тому. Двоповерховий приватний будинок також пропонує мешканцям достатньо місця та спокою, коли для проживаючих кожному доступний поверх.
Валентина родом з України, з Донбасу. Через воєнні дії їй довелося покинути рідний дім уже два рази; перший раз в межах України, переїхала з селища районного типу в район, що під Києвом, і вдруге – втікаючи повністю з країни через війну, яка почалася у 2022 році.
До приїзду у Фінляндію, Валентина ніколи раніше навіть не була за кордоном і мала дійсний паспорт тільки тому, що один з її двох дорослих синів, трохи «тиснув» на матір для його отримання. Ще в 2018 році вона вважала паспорт непотрібним і була такої думки, що “ніколи нікуди” не поїде.
Ідея втечі до Фінляндії також прийшла від її синів, які вважали Фінляндію після початку війни, як безпечну та придатну країну призначення. Сюди Валентина прибула через Польщу та Естонію. В дорозі з нею була кішка Мілка і двоє її кошенят, які з’явилися на світ за день після початку війни. Те, що кошенята були приняті в один і також хороший дім в Фінляндії, зворушує Валентину майже до сліз.
Мотанка захищає і зберігає надію
Валентина рясно дякує Піркко на кожному кроці. Не тільки за забезпечення житлом, але і за широкий спектр практичної допомоги в процесі адаптації до Фінляндії, від покупок до власних відвідувань лікаря, а також до ветеринара. Господиня будинку зробила великий внесок у те, що Валентина живе у Фінляндії добре налагодженим активним життям, і як мистецька особистість творить українську культуру і є відомою на виставках та заходах. Піркко каже, що Валентину легко «продати» і вона зазвичай викликає у людей захоплення.
Одне з головних захоплень Валентини – виготовлення ляльок-мотанок. Вони були виставлені на огляд виставки і довгий ряд з них прикрашають вітальню Піркки. Вона також веде курс на цю тему в м. Турку.
Ляльки-мотанки – більше п’ятитисячолітній український фольклор, що походить від східноєвропейської Трипільської культури. Мотанка – це талісман, тобто магічний предмет, який можна використовувати як для урочистих урочистостей, наприклад, пов’язаних з певними святами або можуть мати захисну функцію. Ляльки символізують надію і благополуччя. Валентина каже, що зараз зосередилася на виготовленні «фінських» ляльок-мотанок. Вона колекціонує традиційні фінські клаптики тканини, наприклад, шматочки, що залишилися від виготовлення національних костюмів, і втілює їх у фінські мотанки-версії.
Важко залишити Валентину, не отримавши з собою чогось. Навіть медіа-комунікатор, яка проводить співбесіду, отримує мотанки для офісу: мотанку-Українку та мотанку за назвою Порадниця, коли залишає Турку. На талії ляльки Порадниці висять два маленькі ключі «для вирішення великих і маленьких справ».
Валентина, яка перебуває у пенсійному віці, розповідає, що значну частину свого життя прожила за радянських часів, коли популяризація української культури не допускалася і про неї було відомо не так багато. “Я хочу популяризувати українську культуру зараз, коли є можливість це зробити», – каже вона.
Валентина дякує Піркко за спробу трішки відлучатися і слідкувати за тривожними новинами та відео з України в інтернеті.
Їжа та музика
Піркко та Валентина розповідають, що часто починають свій день зі спільного сніданку. До цього входить радіоприймач, з якого вони слухають «стародавню» музику і підспівують знайомим пісням на своїй рідній мові. Сміх і гумор є частиною повсякденного життя.
Їм обом подобається співати, Піркко в хорі, а Валентина також любить бути перед публікою. Валентина хвалить Піркко як чудову піаністку і каже, що її музичні друзі відвідують її вдома час від часу.
У будинку Піркко пройшли як фінські, так і українські вечірки та вечори, де, звичайно ж пишеться музика, проходить приготування та дегустація страв з обох культур. Це було зроблено наприклад, на днях незалежності Фінляндії та України.
Піркко розповідає, що з поселенням гості у себе, її коло спілкування також розширилося. «Я познайомилася з багатьма новими людьми. Українські друзі, які приходили сюди на спільні свята, є багатством. Я дізналася про їхню культуру, де зі всім завжди діляться. Є радість і смуток, звичайно, плач”.
Очікують всілякі нові справи. Валентина має намір оселитися у Фінляндії. Очікується, що влада прийме важливі рішення щодо її статусу у Фінляндії, і тоді ми почнемо шукати для неї власну квартиру.
“Звичайно, кожному потрібен свій дім”, – каже Піркко, хоча проживання в сім’ї проходить відмінно.
Спочатку гість в сім’ї може потребувати великої допомоги господаря, але Піркко розказує, що відбулося багато речей, які можна назвати «самостійність/незалежність». Багато справ, які потребували допомоги на початку, тепер проходять автоматично.
Текст і фото: Санна Руммакко